Архіви КДБ: Як херсонський вчений став агентом "Дніпровським"

На різноманітних сторінках, присвячених історії Херсона, рівно ж як і у Вікіпедії, можна знайти інформацію про відомого вченого, фахівця зі зрошувального землеробства Сергія Лисогорова (1903-1994). Загалом, біографія вченого характерна для багатьох науковців його покоління й, за радянськими мірками, була досить "правильною".

Сергій Лисогоров

Народився він у Олександрійському районі Кіровоградської області у родині священика й сам закінчив духовну семінарію у Одесі. Протягом 1922-1925 років навчався у Херсонському сільськогосподарському інституті, а опісля – працював у місцевому окружному земельному управлінні й на бавовняній станції. 1938 року захистив дисертацію, отримавши ступінь кандидата сільськогосподарських наук й за рік був обраний доцентом кафедри фізіології рослин Херсонського сільгоспінституту.

Херсонський сільськогосподарський інститут

Під час німецької окупації належав до прорадянського підпілля, а у 1944-му повернувся до роботи в інституті. У 1949-му захистив докторську дисертацію, з 1951-го став професором. З 1969-го постійно обирався депутатом міської ради. Був автором 175 наукових публікацій, серед яких і підручники, присвячені зокрема проблемам розвитку зрошувального землеробства. Мав державні нагороди: орден Леніна, орден Трудового Червоного Прапора, орден Вітчизняної війни 2 ступеня, медалі. Почесний громадянин Херсона та Заслужений робітник вищої школи СРСР.

Це загальновідомі факти. Однак, серед архівних документів МДБ-КДБ СРСР, які зберігаються у Галузевому державному архіві Служби безпеки України, є матеріали які проливають світло на "таємне" життя професора Лисогорова. Ще 2 травня 1945 року він був завербований до агентурної мережі під псевдонімом "Дніпровський". Вербування здійснили співробітники 2 Відділу УМДБ по Херсонській області для розробки об’єктів агентурної справи "Центр", які були запідозрені у належності до агентури SD.

На час вербування, будь-яких компрометуючих даних на Лисогорова у чекістів не було. Однак, як зазначалося у його персональній довідці, батько дружини агента Григорій Вацелко, професор Херсонського сільгоспінституту, до початку німецько-радянської війни розроблявся НКВС як потенційний український націоналіст (хоча за національністю був чехом). Однак, ні до війни, ні після неї, компрометуючих даних на професора Вацелка чекісти не назбирали. Відповідно, матеріали перевірок були передані на зберігання в архів. У цій же довідці були перераховані усі найближчі родичі агента "Дніпровського", які проживали на території СРСР. Однак жодних компрометуючих даних на них не було, а лише дані зазначені в рамках загального інформування.

Співробітники МДБ у 1952 році зазначали, що "Дніпровський" у 1945-му став основним агентом, який розробляв фігурантів справи "Центр"". Після арешту окремих фігурантів справи, як агентів SD, його відправили на розробку фігуранта справи-формуляр Кузьміна (заарештований та засуджений до 25 років таборів), колишнього директора сільськогосподарського інституту Лапіна та професора того ж навчального закладу Деревицького.

Співробітники органів держбезпеки загалом позитивно характеризували агента "Дніпровського": "… зарекомендував себе добре, надає матеріали, що як правило заслуговують на ретельну увагу органів МДБ. Нашу роботу любить, завдання виконує з охотою. Має практичний досвід з виявлення й розробки ворожого елементу. На підставі донесень "Дніпровського" заведено низку справ оперативного обліку. Має здатність зав’язувати зв’язки з особами, які нас цікавлять, входить до них у довіру, прагне спілкуватися з ними у побуті й це йому здебільшого вдається".

Крім того, агент був дуже обережний і завжди радився з оперативними співробітниками, що останнім дуже імпонувало. Також плюсом вважалося, що професор-агент займається далі самоосвітою (вивчаючи марксизм-ленінізм), не вживає тютюн та алкоголь й добре живе з дружиною. Були й недоліки, однак суто "технічного" характеру – агент "Дніпровський" мешкав на території інституту й до самого Херсона їздив досить рідко.

Станом на початок 1950-х років проявилися родинні зв’язки агента "Дніпровського", які дуже зацікавили органи держбезпеки. Річ у тім, що два його брати – Яків та Пантелеймон – були учасниками білогвардійського руху, воювали у армії Антона Денікіна й емігрували разом до Франції. У цій країні Яків Лисогоров загинув 1930-го року. А Пантелеймон продовжував жити там же й підтримував зв’язки з родиною через листування. Однак "Дніпровський" про ці листи дізнавався лише від батька, сам з неблагонадійним братом не спілкувався.

Після закінчення німецько-радянської війни "французький брат" почав посилено цікавитися долею Сергія Лисогорова й намагався з ним налагодити особистий зв'язок. Настирливість з якою Пантелеймон прагнув поновити родинні зв’язки з агентом та отримувати від нього листи, написані його почерком, навели співробітників органів держбезпеки на думку, що він може працювати на одну з емігрантських білогвардійських організацій, а то й на французьку розвідку.

На думку чекістів, можлива була оперативна комбінація, коли "Дніпровський" піде на зв'язок з братом. За рахунок цього під контролем спецслужб агент міг би вести оперативну гру з братом (а через нього і з іноземними розвідками), "підводити" його до розуміння важливості персони "Дніпровського" у наукових розробках сільського господарства. З часом передбачалося організувати особисту зустріч братів, орієнтовно, у Німеччині. За рахунок такого комплексу дій, співробітники МДБ мали намір інкорпоруватися до закордонного білогвардійського середовища та (або) французької розвідки.

Однак ця ідея херсонських чекістів не знайшла підтримки на республіканському рівні. На початку липня 1952 року начальник 1 Відділу МДБ УРСР Бурлаченко підписав зауваження до довідки на агента "Дніпровського", у якій містилися у плани роботи по лінії Франції. У цьому документі прямо зазначалося, що агент "Дніпровський", професор Сергій Лисогоров "є цінним для нашої країни спеціалістом по сільському господарству, а також і те, що він широко відомий у наукових колах, вважаємо використання його у пропонованих УМДБ заходах недоцільним, оскільки в ході проведення цих заходів він буде скомпрометованим". Критиці було піддано й сам план оперативних заходів, зокрема й через невстановлення реальної діяльності Пантелеймона та його можливої належності до іноземних розвідок.

У більш пізніх матеріалах УМДБ та УКДБ по Херсонській області даних про нові розробки за участі агента "Дніпровського" знайдено не було. Можливо, вони були знищені. Можливо, ще не опрацьовані усі справи про діяльність радянських спецслужб проти представників української інтелігенції у ті роки. Можливо, співпраця органів держбезпеки з ним на цьому й завершилася. Сам же професор Лисогоров успішно працював на науковій ниві та жив активним громадським життям.

Читайте також:

 

Архіви КДБ: Як у Запоріжжі запроторили до концтабору активіста українського національного відродження

Архіви КДБ: Що відомо про діяльність Єврейського національного союзу в Одесі

Архіви КДБ: Герой-коханець, агенти-гомосексуалісти – у чому копирсалися радянські спецслужби