Недобудована дамба: Чи зможуть окупанти або українські зрадники дати воду в Крим

Будь-які військові рухи окупантів на півдні в українському суспільстві пов’язують із їхніми планами захопити Півнично-Кримський канал. Будь-які рухи навколо каналу всередині країни наводять пильних спостерігачів на підозри в зраді - бажанні дати окупантам воду. Depo.Херсон розповідає, чи, насправді, Криму без каналу не жити і чи може щось дати країні-окупанту захоплення цієї зневодненої артерії.

 

Коли вода – більше, ніж вода

Заяви окупантів про "водну блокаду" з боку України, яка начебто веде до гуманітарної катастрофи, – лише пропагандистський прийом. Води для пиття й побутових потреб в Криму було достатньо без каналу. "Канал щорічно давав півострову 1,3 млрд кубометрів води, з яких 700 млн витрачалося на вирощування рису, ще близько 400 млн витрачалося на зрошення сільськогосподарських земель і лише близько 200 млн кубометрів йшло на підживлення водосховищ, з яких бралася вода для побутових потреб. Ось таке співвідношення", – каже екс-голова Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з водогосподарського будівництва та зрошувального землеробства Олександр Лієв.

 

 

Колись у Криму рисові чеки (заливні поля) займали величезні площі

 

Головна ж функція Північно-Кримського каналу завжди полягала в іншому – на дніпровській воді трималася економіка степової частини Криму, де живе близько мільйона людей. Забезпечити цих людей водою без каналу не є безнадійною проблемою, але забезпечити нею аграрний сектор без підживлення з Дніпра не можливо.  "Туди цілком реально налагодити постачання власної кримської води для населення, але це проблему не вирішить. Буде там питна вода, але при цьому буде мертва економіка. І кому захочеться жити в таких умовах? Тому зараз у цих регіонах Криму – величезна демографічна проблема, бо чимало працездатних людей вже виїхало звідти", – пояснює Лієв.

Є різні версії того, чому, окуповуючи Крим, росіяни не врахували фактор Північно-Кримського каналу. Можливо, не очікували припинення постачання води або ж зухвало розраховували на створення у 2014 році славнозвісного "коридору від Донбасу до Придністров’я", тобто на захоплення усієї південної частини України.

Якими б не були плани, вони не реалізувалися. І окупанти опинилися перед вибором з трьох варіантів:

• повернути військовим або іншим шляхом дніпровську воду у степовий Крим у попередніх обсягах;

• змиритися із повним занепадом величезної території;

• вкласти мільярди у докорінну зміну структури економіки півострова, щоб компенсувати для населення, насамперед зайнятого у галузі сільського господарства, втрати від припинення постачання води з материкової України.

На останній варіант окупанти навряд чи підуть. Ніякого "кримського економічного дива" на півострові не очікується. Схоже, що Росія все ж таки налаштована якось повертати воду у Крим. Недарма ж кримська частина каналу, попри байки про занепад, підтримується окупантами у працездатному стані.

 

Що відбувається з кримською частиною каналу

Вірити чуткам про те, що кримська частина каналу перебуває у занедбаному стані – начебто плити потріскалися, русло поросло деревами і чагарником – дуже небезпечна омана. Не виключено навіть, що навмисно підживлена окупантами. Один з провідних українських експертів з кримських питань, екс-представник Президента України у Автономній республіці Крім і місті Севастополі Борис Бабін закликає українців не вірити цим розповідям.  

 

"Щоб компенсувати втрату півостровом водопостачання внаслідок перекриття Північно-Кримського каналу, окупанти ведуть хижацький видобуток води з артезіанських джерел на трьох родовищах, розташованих у Джанкойському і Білогірському районах. Для транспортування цієї води споживачам використовують саме канал. У його гирло трубами перекидається артезіанська вода для переміщення у східну частину Криму – на Керченський півострів, у район Феодосії. Як мені відомо, окупанти хочуть облаштовувати альтернативні варіанти перекидання води, бо перекидати її каналом – це значні втрати, бо обсяги перекидання дуже невеликі", – каже Бабін.

 

 

За словами екс-постпреда, росіяни підтримують частину каналу у Криму у працездатному стані, ймовірно, розраховуючи на її з’єднання з частиною на материковій Україні. "Там єдина проблема – відсутність насосних станцій, але для окупанта ця проблема не з нерозв’язних. Тим більше, що нещодавно сплив скандал з появою у Криму вже у період окупації обладнання для електростанцій від компанії Siemens. А що заважає окупантам якимось нечесним шляхом завезти у Крим насоси для перекачування води?" – розмірковує Бабін.

Екс-представник Президента України у Автономній республіці Крім і місті Севастополі Борис Бабін

На думку експерта, росіяни не бачать альтернативи Північно-Кримському каналу, а розповіді про різні шляхи розв’язання водної проблеми Криму без каналу – казки для заспокоєння кримчан, які не знають реальної ситуації. До фантастичних, на думку Бабіна, належить, зокрема, проєкт з опріснювання морської води. "У Криму, наскільки мені відомо, вже працюють два опріснювачі: на "Кримському Титані", бо у цій місцевості вже вибрані прісні підземні воді і пішли підсолені, а також в одному з елітних санаторіїв в Ялті. Але це – точкові варіанти. Комплексне вирішення проблеми за допомогою опріснювання – з царини фантастики, бо відповідні технології настільки енергоємні, що у Криму просто немає такої кількості електроенергії і взяти її немає де. Так само і розповіді про видобуток води у майбутньому з якогось гігантського підземного озера, розташованого під морським дном – казки пропагандистів. Альтернативи каналу для Криму немає", – впевнений експерт.

Бабін також зазначає, що потреби півострову у воді зростають. Вони спровоковані, серед іншого, штучним збільшенням населення на близько 400 тисяч людей (це – і цивільне населення, і військові бази), а також будівництвом автотраси "Таврида". Тому він не виключає виникнення у Криму реальної проблеми з питною водою. "Ситуацію робить ще більш серйозною жахливий стан системи водорозподілу у Криму, яка майже відпрацювала свій ресурс. Окупанти, наскільки мені відомо, нічого не роблять для вирішення проблеми. А втрати води у мережах подекуди доходять до 70%", – говорить Бабін.

Чи є вірогідність захоплення росіянами Північно-Кримського каналу 

На думку екс-постпреда Президента України в Криму, погіршення ситуації з водопостачанням на півострові є дуже великим ризиком і серйозним викликом для України. Утім, Бабін не коментує можливість захоплення росіянами каналу. "Я не можу це коментувати, бо я – не військовий і не працівник спецслужб", – каже експерт.

Читайте також:

Битва за воду: Чому і як Росія справді може напасти з Криму (КАРТА)

Натомість таку вірогідність повністю відкидає віце-прем'єр – міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексій Резніков. Віце-прем'єр вважає силовий сценарій нереалістичним. Каже, що у Росії просто немає для цього військових та інших можливостей. Резніков впевнений, що Росія захлинеться, якщо спробує силою отримати контроль над каналом. "За офіційними даними, які не спростовують росіяни, у них збройні сили – це мільйон солдатів, на всю Російську Федерацію, на 144 мільйонів населення і всю їхню територію. Їм же треба ще тримати кордони й інше. Який контингент їм треба мати, щоб атакувати? Ви ж знаєте, що, захищаючись, достатньо мати менший склад. У нас з вами офіційний контингент – 250 тисяч, публічні дані наших Збройних сил. Плюс 50 тисяч Нацгвардії. Плюс додайте сюди тих, хто уже через фронт пройшов, – якщо не помиляюсь, 460 тисяч наших громадян. Я вже не кажу про інших українців, які теж будуть боронити свою землю", – коментував ситуацію Резніков, коли Росія накопичувала війська в Криму.

Так чи інакше, але деякі експерти вважають, що є небезпека спроб поновити роботу Північно-Кримського каналу без військового вторгнення і бойових дій. І небезпека ця – зовсім не у Москві.

З каналу хочуть зробити бізнес

Нещодавно Північно-Кримський канал перейшов у підпорядкування Мінагрополітики, де запевняють, що канал буде використовуватися тільки для зрошення і забезпечення водою аграріїв Херсонщини. Але із такою передачею  та її безпечністю погоджуються не всі.

Колишній голова Херсонської ОДА Андрій Гордєєв, під час роботи якого на чолі області і будувалася дамба, яка не дозволяє подавати воду у Крим, вважає рішення неправильним. "Це дурість. Але такі спроби робилися ще у 2015 році, коли я був народним депутатом. Пам’ятаю, були дуже запеклі дискусії з тодішнім міністром агрополітики Олексієм Павленком, до речі, – херсонцем, нашим земляком. Прихильниками передачі каналу у Мінагрополитики були люди з дуже відомими прізвищами. Але тоді цьому вдалося завадити та ще й прийняти закон, який забороняв приватизацію каналу. Зазначу, що цей закон приймався дуже важко, було навіть переголосування", – згадує Гордєєв.

На думку колишнього нардепа та голови ОДА, передача каналу у підпорядкування Мінагрополітики може спричинити великі проблеми. Вони, насамперед, пов’язані з тим, що канал є складною спорудою. "Загалом Північно-Кримський канал – дуже складна інженерна споруда, експлуатація якої передбачає комплексний підхід з участю кількох служб, підпорядкованих різним структурам, а трактувати канал лише як джерело для зрошення – занадто звужене розуміння його функцій. Канал важливий і для систем водопостачання кількох областей України і для екологічної системи", – каже Гордєєв.

Не відкидає екс-голова Херсонської ОДА і того, що передача каналу Мінагрополітики може стати першим кроком на шляху до його фактичної приватизації, позаяк торгівля водою - фантастично вигідний бізнес, а там, де йдеться про гроші, навряд чи згадають про інтереси держави.

Утім, у будь-якому разі, фізично забезпечити водопостачання в Крим зараз неможливо, через недобудовану дамбу на каналі. З функцією перекриття вона впоралася, але система її відкриття зроблена не була.

Тож, грубо кажучи, на сьогодні подати воду в канал можна, лише знищивши дамбу, а на її добудову потрібні ще мільйони гривень. За словами Гордєєва, станом на 2017 рік кошторис завершення робіт для повного введення дамби в експлуатацію становив 15 млн грн. Зараз – більше. Рішення про виділення цих коштів доведеться ухвалювати на рівні керівництва держави, на рівні парламенту. Потім потрібно оголошувати тендер, узгоджувати інші формальності. "Бажаючих дати воду у Крим чекає складний і тривалий процес. Утім, якщо усе це буде зроблено після деокупації, то проблем немає. А такі дії за часів окупації можуть кваліфікуватися і як зрада у разі несприятливого розвитку подій. І прізвища зрадників будуть загальновідомі, бо для добудови дамби певним людям доведеться підписувати документи, голосувати. Сховатися неможливо. Це – дуже хороший запобіжник від прийняття відверто антиукраїнських рішень", – впевнений Гордєєв.

Таким чином, Північно-Кримський канал залишається на сьогодні однією з головних червоних ліній у стосунках із окупантами, яку, хочеться вірити, навряд чи наважиться перетнути хтось із офіційних осіб з українського боку. Для Росії це також певним чином червона лінія, здолати яку не вистачає ресурсів. Можливо, поки, адже з кримського боку канал для прийому води, вочевидь, придатний. Без каналу ж Крим чим далі, тим дужче ставатиме антивітриною "русского мира", тож спроб у якийсь спосіб отримати дніпровську воду, вочевидь, варто чекати.