Найстаріший солезавод в Україні: Чи є майбутнє в унікального підприємства на Херсонщині

Унікальний солезавод з повноцінним виробничим комплексом після майже дворічної підготовки виставляють на приватизацію. Працівники "Геройського дослідно-промислового підприємства" (така офіційна назва солезаводу), обласна і місцева влада сподіваються, що це стане порятунком для підприємства. А також для села Геройського Чулаківської громади Скадовського району, яке повністю залежить від заводу.

Depo.Херсон розповідає про унікальне підприємство, його нинішній занепад, а також про те, чи є бажаючі купити завод із вражаючими історією, потенціалом і купою проблем.  

Сюди ще приїздили чумаки

Солепромислам у Геройському не одна сотня років. Коли це село ще називалося Прогної, тут розміщувалася Прогнойська паланка запорізького козацтва, яка жила дуже заможно. Бо саме у Прогної приїздила за сіллю значна частина чумаків, які розвозили її по Російській імперії.

У цій місцевості – унікальні природні умови, які дозволяють вирощувати і видобувати морську сіль. Є каскад із 15 озер, куди заходить морська вода з Ягорлицької затоки. Зараз є система шлюзів, за допомогою яких можна регулювати кількість води, яка заходить. 

Село завжди, буквально до останніх часів, було дуже заможним. Підтвердження цього – Свято-Казанський храм, збудований у XIX сторіччі місцевим промисловцем Григорієм Капустою. Далеко не кожне село могло похвалитися такою великою мурованою церквою.

Щоправда, зараз храм – у жахливому стані. Відновити його обіцяли вже кілька керівників області, але поки спромоглися лише на відновлення маківки і хреста.

Лихоманка тривалістю понад 10 років

Перші проблеми у "Геройського дослідно-промислового підприємства" почалися у 1990-х, до 2010-х років підприємство все ж більш-менш успішно працювало.

Колишній головний інженер заводу Євген Молофєєв, який зараз працює там охоронцем, каже, що у кращі часи вироблялася і промислова, і харчова сіль.

Річний обсяг виробництва був на рівні 7 тисяч тонн і більше, значна частина солі реалізовувалася як харчова. "Дієтологи вважають вирощену морську сіль значно кращою для харчування, ніж сіль, яка видобувається у шахтах. Тому був великий попит на нашу продукцію: вона реалізовувалася й по Україні, і йшла на експорт у країни Європи, зокрема, чимало купувала Болгарія. Але технологічна лінія, де вироблялася харчова сіль, відпрацювала свій ресурс, її ніхто не відновив. З тієї ж причини пішов у небуття заводський причальний комплекс, звідки ми відправляли сіль. І зараз підприємство фактично не працює", – каже Малофєєв.

За словами виконувача обов'язків директора підприємства Дмитра Бухтіярова, зараз до проблем, яким вже не один рік (незадовільний стан обладнання, борги з зарплати тощо) додалися й проблеми, спричинені природними катаклізмами. "Цього року сталося те, що буває приблизно раз на п'ять років: у червні пройшли рясні дощі, піднявся рівень ґрунтових вод, що не дозволило нам виростити сіль. Станом на вересень, час збирання солі, її кількість була такою, що витрачати ресурси не збір не було сенсу", – каже керівник солезаводу.

Бухтіяров не приховує, що у травні прийняв підприємство у жахливому стані: майже уся техніка відпрацювала свій ресурс, з понад ста працівників лишилося шістнадцять, які підтримують бодай якесь життя на заводі. До того ж, довелося відновлювати значну частину документації. 

Окрім того, ситуація на підприємстві стала ще й підставою для кримінального провадження: фірми, з якими підприємство колись співпрацювало, привласнили частину техніки заводу.

Такий вигляд зараз має основний виробничий корпус підприємства

В. о. директора каже, що зараз підприємство ще реалізує сіль, зібрану у 2020 році. Її використовують у сумішах проти ожеледі, а також для парфумерно-косметичної галузі. Теперішній річний обсяг виробництва –5-6 тисяч тонн солі.

Цей "курган" – сіль, зібрана у 2020 році

Як розповідає солевар підприємства Валерій Вакуленко, сіль збирали за допомогою спеціального комбайна. На заводі такий був один, і зараз він у непридатному для експлуатації технічному стані.

Утім, за словами солевара, загалом виробничий комплекс із 15 озер, де виробляють сіль з морської води Ягорлицької затоки, цілком придатний до роботи.

Чекають на інвестора-рятівника

Після майже дворічної підготовки найстаріший на материковій частині України і єдиний в країні солезавод з повноцінним виробничим комплексом виставляють на приватизацію.

За словами заступника голови Херсонської ОДА Миколи Якименка, приватні інвестиції – єдиний шлях для порятунку підприємства. "Станом на сьогодні ситуація така, що держава не вирішить комплекс проблем, які накопичилися на заводі", – каже Якименко.

Як розповіла очільниця регіонального фонду державного майна у Херсонській області, АР Крим та місті Севастополі Галина Теслюк, аукціон з приватизації "Геройського дослідно-промислового підприємства" запланований на 22 жовтня, стартова ціна – 6,1 млн грн.

Звісно, сума, яку заплатить майбутній власник підприємства, – далеко не усі його витрати. Переможцю торгів також доведеться виплатити понад сім мільйонів гривень боргів підприємства і витратити чималі гроші на його відновлення.

Буде у інвестора і ще одна проблема. Як розповів Дмитро Бухтіяров, відсутність на українському ринку морської харчової солі власного виробництва призвела до появи тут цієї продукції від турецьких та єгипетських виробників. "Ця сіль поступається за якістю нашій, але вона дешева. Тому майбутньому інвестору доведеться працювати у непростих конкурентних умовах", – говорить нинішній керівник підприємства.

Утім, на солезаводі кажуть, що підприємство перспективне ще й як туристичній об'єкт. Щоліта на завод приїздять з екскурсіями туристи з Миколаївщини, які відпочивають у пансіонатах на Кінбурнській косі. "Якщо інвестор зацікавиться, можна розвивати й цей напрямок: організувати хорошу екскурсійну локацію, де люди зможуть і дізнатися чимало цікавого про солепромисел, і придбати якісь сувеніри. Підприємство буде мати з цього певні гроші", – каже Бухтіяров.

Буде завод, буде й село

Майбутнє солезаводу – ще й майбутнє Геройського. Староста села Любов Войтик-Миронюк каже, що зараз населений пункт у глибокому занепаді. "У селі зараз живуть близько 600 людей, молоді дуже мало. У школі зараз навчаються 35 дітей, у дитячому садку перебувають п'ятеро. Чимало хат у селі покинуті вже багато років, перебувають у занедбаному стані. Дуже хороші садиби продаються тут не дорожче п’яти тисяч доларів – за копійки. Ситуація у селі – жах. Причина – людям ніде працювати, молодь намагається виїхати туди, де є можливість заробляти на життя. Солезавод був пріоритетним роботодавцем, але вже кілька років підприємство – у майже неробочому стані", – каже староста Геройського.

У кращі часи у місцевій школі навчалися понад сто дітей. Зараз навчальний заклад не закривають лише тому, що через вкрай поганий стан дороги неможна возити учнів у школу найближчого села – Рибальчого.

Дорога між селами Геройське і Рибальче – 25 кілометрів жахіття

Таких занедбаних будинків у Геройському, за словами старости села, понад два десятки

Войтик-Миронюк зазначає, якщо не буде заводу, скоро не стане й села, бо сільського господарства у цій місцевості немає, є риболовля, але не у тих обсягах, щоб стати для населеного пункту провідною галуззю.

Колись солезавод був гарантом добробуту Геройського. Тому місцеві сподіваються, що 22 жовтня з'явиться інвестор-рятівник.

Голова регіонального фонду державного майна у Херсонській області, АР Крим та місті Севастополі каже, що є підприємці, зацікавлені у придбанні заводу. Й не лише українські. Заводом, зокрема, цікавився підприємець з Франції, який працює саме у солевидобувній сфері.

Читайте також

Гарбузи-спагеті і гарбузи-горіхи: За якими херсонськими баштанними за кордоном шикуються черги