Архіви КДБ: Як херсонські чекісти вербували та використовували агентів серед інтелігенції

Серед документів, які зберігаються у Галузевому державному архіві Служби безпеки України, є й Контрольно-наглядова справа №180 по Херсонській області. Матеріали сюди підшивалися протягом чотирьох років, з березня 1951-го до квітня 1955-го й стосувалися вони основною масою агентурно-оперативної діяльності органів держбезпеки з розробки "антирадянських елементів серед інтелігенції". Зважаючи на певну специфічність документів, вони містять й дані про тих, хто пішов на співпрацю з МВС/МДБ-КДБ й був заагентурений для виконання окремих спеціальних доручень.

Зокрема, у червні 1953 року четвертим відділом УМВС Херсонської області під псевдонімом "Кречет" був завербований місцевий 37-річний лікар Григорій Цюпо-Гран. У 1933-му він закінчив Криворізький медичний технікум й працював фельдшером Дніпропетровської міжрайонної санепідемстанції, звідки у 1935 році був призваний до Червоної армії. Демобілізувавшись за два роки, Цюпо-Гран вивчився на стоматолога у Дніпропетровському медінституті, з 1940 по 1941 рік працював завідуючим районного здороввідділу, а потім – головлікарем у поліклініці обласного центру.

Перебуваючи на фронті, командир медсанбату Цюпо-Гран 1942-го був визнаний таким, що ухилився від виконання обов’язків, проявив боягузтво й через це виключений з компартії. Цікаво, що на сайті Центрального архіву Міністерства оборони (в Росії) є й інша інформація про його участь у бойових діях. Зокрема, про нагородження Орденом Червоної Зірки за бойовий подвиг 14 вересня 1943 року.

Довідка щодо Григорія Цюпо-Грана

У 1948-1951 роках майбутній агент працював головлікарем Лиманської міжрайонної санепідемстанції тодішньої Ізмаїльської області, був спійманий на зловживаннях й звільнений. Перебрався до Херсона й влаштувався начальником місцевої санепідемстанції. Брав службову спецмашину й возив продукти харчування до Одеси, спекулював на ринку. Коли до нього прийшли "поговорити" оперативники, Цюпо-Гран особливо не викручувався й зізнався у "грішках". Очевидно, саме агентурення допомогло йому уникнути покарання. Першими, на кого "сипав" агент "Кречет", стали лікарі Рейман та Аронов (потенційний троцькіст).

У вересні того ж року, тим же Управлінням як агент "Медик" був завербований 29-річний кандидат медичних наук Борис Давидов, який працював лікарем в обласному центрі. У 1941-му він разом з родиною евакуювався вглиб Радянського Союзу. Навчався у Харківському медичному інституті (перебував в евакуації у місті Чкалов). Разом з інститутом повернувся до Харкова після його рерадянізації. Після закінчення інституту у 1946-му вступив до аспірантури Московського інституту нормальної та патологічної морфології Академії Медичних Наук СРСР, з 1949-го – працював асистентом кафедри Ярославського медінституту. Тут же захистив кандидатську дисертацію. У 1952 році Давидов повернувся до Херсона, влаштувався до обласної лікарні. Станом на 1953-й також читав лекції у місцевій фельдшерсько-акушерській школі.

Ще під час навчання у Харківському інституті, Давидов розроблявся за агентурною справою "Чужі", оскільки підтримував зв’язки із студентами, які висловлювали намір виїхати до інших держав, зокрема Польщі й Ізраїлю тощо. Він й сам висловлював бажання виїхати закордон, однак компромату на нього під час розробки отримано не було. Відповідно, й сама розробка Давидова була припинена.

У інформації херсонського УМВС зазначалося, що Давидов мав значний авторитет серед медиків обласного центру, до його думки дослухалися. Компромату, як антирадянщини, так і чогось кримінального, на нього не було – вербували "ідейно".

У майбутньому лікар Давидов стане одним із тих, хто буде глибоко досліджувати проблеми раку. У 1965 році він заснував й очолив Херсонське обласне товариство патологоанатомів і був його головою. З 1968 по 1986 роки – член правління Товариства Патологоанатомів УРСР. Давидов проводив щорічно по 20 тисяч досліджень, а за 52 роки їх "назбиралося" 1 млн 200 тисяч. З ним консультувалися фахівці не тільки України, а й Росії, Марокко, США. Самовіддана праця була відзначена урядовими нагородами: Почесними грамотами та 10 медалями.

Агентуру не лише вербували, з нею також відновлювали зв’язки. Про подібні випадки також інформували керівництво силових структур. У травні 1953-го був встановлений зв'язок з колишнім агентом "Кустовим" – 44-річним інженером консервної промисловості Абрамом Фуксом, який працював на заводі ім. 8 Березня. До 1940-го він мешкав у Херсоні, працював на консервному заводі ім. Сталіна, потім – директор Ліневського консервного заводу. У 1942-1946 роках працював директором Саранського консервного комбінату, але тут не склалося – за допущення масового браку продукції був заарештований та засуджений до 10 років таборів. За зразкову поведінку та сумлінну працю був звільнений раніше, у лютому 1953-го й повернувся до рідного міста.

Ще під час відбуття покарання у таборі №100 МВС в липні 1950 року був завербований як резидент і секретний співробітник ("сексот"). Після відновлення зв’язків з оперативниками, вже "на волі", надав цінні матеріали на жителів Херсона Зінгер (проводила розмови антирадянського характеру) й Ткача (антирадянські розмови, критика компартії та уряду).

Серед важливої агентури, яка перебувала на обліку в УМВС Херсонської області, також виокремлювався "Непомнящий" – 33-річний старший викладач Херсонського педінституту Вадим Ружина. Його родина для радянської влади була суцільною зрадницькою "плямою": батька у 1938 році розстріляли як троцькіста; матір під час німецької окупації Феодосії працювала у гімназії, а сестра – перекладачем при каральних органах й залізничній станції. Сам Ружин у 1942 році, коли навчався у Ленінградському держуніверситеті (евакуйований до Саратова) підробляв документи, за рахунок яких отримував продукти харчування на евакуаційних пунктах, заводах, у крамницях. За ці й інші "художества" був заарештований УНКВС Саратовської області, але через брак доказів не був засуджений. Однак, матеріалів вистачило, щоб завербувати Ружина в якості агента.

Роботою цього агента оперативники були задоволені. "Непомнящий" брав участь у розробці групи студентів за справою "Іноземці" (заарештовані), а також розробляв конкретних осіб за справами-формуляр. Станом на 1953-й активно допомагав розробляти викладача педінституту Богданова.

Читайте також:

Архіви КДБ: Як в Одесі в повоєнні роки налагодили конвеєр фальсифікованих атестатів

Архіви КДБ: Як чекісти виводили на чисту воду керівництво Чорноморського суднобудівного заводу у Миколаєві

Архіви КДБ: Як запорізькі чекісти полювали на державних злочинців