Архіви КДБ: Як на Херсонщині оточували нишпорками переселенців з Рівненщини

Прибуваючи на Херсонщину з Західною України, переселенці, напевно ж, здогадувалися, що перебуватимуть під наглядом МДБ, але не завжди уявляли ступень його пильності. Ось лише кілька епізодів, які дають уяву про масштабність розробок переселенців та кількість ресурсів, які для цього використовувалися наприкінці 1940-х – початку 1950-х, у ще знекровленій війною країні.    

Розробка Федора Вєтрова на псевдо "Дуб"

До Олешківського (тоді – Цюрупинського) району Херсонської області  уродженець Рівненщини 21-річний Федір Вєтров переселився у 1949 році. Хлопець, який став пересічним колгоспником у Старій Маячці, певно, очікував, що потрапить під "пильне око" місцевого МДБ. Утім, навряд чи знав, що агентура вже донесла до своїх кураторів зі спецслужби інформацію про його належність до боївки ОУН під час проживання у рідних краях.

Співробітники МДБ мали дані, що Вєтров під псевдо "Дуб" "брав участь у терористичних актах над радянським й партійним активом, займався грабунком місцевого населення, заготовляв продукти харчування для банд підпілля ОУН". У 1949 році хлопець, нібито, вийшов з повинною й переселився до Херсонської області.

Чекістські нишпорки доповідали у МДБ, що Вєтров провадить націоналістичну та антирадянську агітацією серед нових односельців та знайомих. Агент "Жук", зокрема, наводив такий вислів молодика: "Якби зараз була війна, я би протягом однієї доби зібрав більше ста чоловік й запитав би у більшовиків, як їм подобається – самостійна Україна. Я б перерізав усіх комуністів".

Усі контакти з родичами Вєтрова, які залишалися на Західній Україні, агентура подавала як зв’язки із підпіллям ОУН. Приїхала сестра Вєтрова – значить привезла націоналістичну літературу. Прибув знайомий Іван Гоч – для агітації молодих переселенців до повернення на Західну Україну. Той же агент "Жук" передав кураторам слова Вєтрова, що Гоч вже відбув присуд за націоналістичну діяльність. Ця інформація давали співробітникам МДБ підстави вважати, що Вєтров спеціально вийшов з повинною й прибув на Херсонщину із завданням ОУН щодо створення мережі. 

Крім "Жука", до розробки Вєтрова вже було долучено інформатора "Романа", а також розроблялася комбінація з введенням до справи під виглядом зв’язкової ОУН із Західної України агентки "Олесі".

Однак, зрештою від інкорпорації цих агентів чекісти вирішили тимчасово відмовитися. У погодженні з київським керівництвом, співробітники УМДБ Херсонської області запланували ввести у розробку досвідченого агента Петра Прокопчука на псевдо "Стусь". Агент особисто знав Вєтрова, був його односельцем й мав досвід розробки оунівців. "Стусь" був завербований у 1949 році. За його допомогою співробітникам МДБ уже вдалося знищити одного підпільника й розкрити дві криївки. До Херсона агент повинен був виїхати без сім’ї, що мало сприяти в роботі. По прибуттю до обласного центру "Стусю" належало зателефонувати на номер 2-06 й назвати пароль: "Благополучно прибув з Рівного. Хочу бачити товариша Комоза".

На жаль, віднайти інформацію про те, чим закінчилася розробка Вєтрова, у наявних документах радянської спецслужби поки не вдалося.

Плани на вербовку переселенця Володимира Лукомського

Паралельно зі справою Вєтрова херсонські чекісти вели ще одну розробку, але в Калінінському районі (район пізніше був ліквідований, селище, що нині називається Калинівське, увійшло до складу Великоолександрівського району, – ред.). Пильне око приглядало за ще одним уродженцем Рівненщини Володимиром Лукомським. Від агентури було відомо, що у підпіллі ОУН чоловік перебував з 1943 року й мав досвід боїв проти радянських партизанів. Однак у 1944 році потрапив під облаву й таким чином опинився у підрозділі Червоної армії. Там й далі продовжував підпільну націоналістичну діяльність. Після демобілізації 1946-го року повернувся до рідного села, відновив зв’язки з місцевим підпіллям, допомагав з ночівлею, їжею тощо.

Співробітники МДБ вважали, що до Херсонської області Лукомський міг прибути на виконання завдання організаційних зверхників. Разом із тим, зваживши на різні фактори, чекісти не виключали, що Лукомського можна завербувати. До уваги бралися його зв’язки у націоналістичному підпіллі й, відповідно – оперативні можливості.

На жаль, документи щодо розробки Лукомського  на цьому також  уриваються, залишаючи місце лише для роздумів і здогадок.

Розробка Филимона Таюнди

Тим же Калінінським райвідділком МДБ розроблявся ще один переселенець, також уродженець Рівненщини Филимон Таюнда. В оперативників була інформація, що на батьківщині Таюнда був утримувачем зв’язкового пункту провідника "Бориса" (Аврама Луковця). Син Таюнди Іван під псевдо "Запорожець" продовжував боротися за незалежність України у збройному підпіллі ОУН. Дружина як зв’язкова ОУН у січні 1951 року була заарештована та засуджена до 10 років таборів.

Побоюючись арешту та репресій, Таюнда з іншими членам родини виїхав на Херсонщину. І все б нічого, але одним із тих, з ким він листувався, як виявилося, був агент МДБ "Брошка". Щойно Филимон попрохав односельця знайти зв'язок із сином-повстанцем, агент одразу ж доповів про це в МДБ.

Розпочиналася нова справа. Агент "Брошка" мав розшукати "Запорожця". А вже через нього чекісти сподівалися інкорпорувати агентів до діючого  підпілля ОУН.

Читайте також

Кого з українських націоналістів розробляли на Херсонщині на початку 1950-х

Які агентурні мережі розкидав НКВС на повоєнній Херсонщині

Як Херсонщину "зачищали" від українських націоналістів