Річниця херсонського Музею влади: Цікавинки і втрачені можливості

З бункером не вийшло

 

У Херсоні час від часу робляться спроби позбавити місто у туристичному аспекті статусу транзитного на шляху до Чорноморського та Азовського узбереж. Наприкінці червня 2020 року за ініціативи тодішнього голови Херсонської ОДА Юрія Гусєва була зроблена одна з таких спроб: у цокольному поверсі будівлі на Площі Свободи, 1, де розташовані облдержадміністрація і облрада, відкрили Музей влади.

 

 

"Раритетні телефонні апарати та апарати для селекторного зв’язку, меблі, друкарські машинки та радіоприймачі після зняття карантинних обмежень зможуть побачити всі охочі у Музеї влади, який сьогодні відкрили у підземному бункері облдержадміністрації", – повідомляла тоді прес-служба Херсонської ОДА.

 

 

 

Також у повідомленні зазначалося, що "частина приміщення, яке під час зведення адміністративної споруди облаштували для укриття на випадок ядерного удару, відтепер виконуватиме інформаційно-просвітницьку функцію – знайомитиме з історією області від моменту її створення". 

 

 

Але плани були одні, а реалізація їх вийшла іншою.

 

Як розповів у коментарі для Depo.Херсон член ініціативної групи зі створення музею, відомий херсонський громадський діяч, голова обласної організації Комітету виборців України Дементій Білий, служби, які опікуються питаннями безпеки, дуже негативно поставилися до наміру керівництва ОДА перетворити на музей саме бомбосховище.

 

 

"Звісно, було б дуже круто зробити музей саме у бункері, але проти цього були певні служби. Їхні аргументи: Україна перебуває у досить-таки напруженому становищі, тому бомбосховища потрібні, тим більш – на Херсонщині, яка межує з окупованим Росією Кримом", – каже Дементій Білий.

 

Тому для Музею влади виділили приміщення на цокольному поверсі будівлі, де у радянські часи був розташований редакційно-видавничий відділ Херсонського обкому КПРС та невеличке поліграфічне виробництво. Значна частина експонатів – саме поліграфічне обладнання, яке використовувалося для виготовлення різного роду друкованої продукції і для внутрішніх потреб органів обласної влади радянських часів, і для розповсюдження. Остання – здебільшого методичні рекомендації щодо ідеологічної роботи і різні роз’яснення "поточного моменту" для політінформацій та інших заходів.

 

 

 

Це обладнання зберігалося ще з радянських часів, і зробити його основою експозиції рекомендували херсонські митці, які входили до складу ініціативної групи.           

 

Ліки проти "совка"

 

Музей влади, розташований на цокольному поверсі Херсонської ОДА – не зовсім музей влади, за великим рахунком, а невеликий експозиційний простір, де можна побачити деякі артефакти, почути розповідь екскурсовода про те, як люди жили і працювали у ці часи.

 

 

Екскурсії тут здебільшого проводить старший науковий співробітник Херсонського обласного краєзнавчого музею Андрій Микитюк. За його словами, Музей влади не є структурним підрозділом краєзнавчого музею, установа просто взяла над ним шефство у вигляді екскурсійного обслуговування.

 

 

"Я не можу точно сказати, з якою регулярністю тут проводяться екскурсії, буває-по різному, залежно від наявності охочих. Але охочі є. Приходять організовані групи зі шкіл Херсону та області, представники делегацій, які приїздять на Херсонщину для участі у тих чи інших заходах. Звісно, через карантинні обмеження активність поки що невелика, але вона є", – каже Андрій Микитюк.

 

 

Музей займає кілька приміщень. В одному з них відтворені робочі місця радянських "бійців ідеологічного фронту" різних рівнів, зібрана техніка часів СРСР: телефони, мережеві радіоприймачі, які мали народну назву "брехунці", та інші засоби. Андрій Микитюк розповідає, що часто, коли до музею приходять школярі, виникає кумедна ситуація, коли діти бачать рахівниці: "Це – річ, призначення якої зараз невідоме або маловідоме людям навіть середнього віку. Діти питають у вчителів: "Що це за пристрій? Як ним користуватися?", і нерідко вчителі не можуть нормально пояснити, бо теж не знають".

 

 

Одна з кімнат тематично оформлена у стилі, наближеному до оформлення радянських кабінетів цивільної оборони: тут представлені індивідуальні засоби захисту, інструкції з користування ними, а також плакати, які пояснюють, для чого у СРСР була необхідна цивільна оборона. Звісно, на цих плакатах агресором був "світовий імперіалізм". Щодо десятків війн і військових конфліктів, у яких СРСР брав участь після Другої світової війни, то якщо інформація про деякі з них навіть і потрапляла у тодішні ЗМІ, то події трактувалися як "братня допомога" або "інтернаціональний обов’язок".

 

 

 

Значна частина експозиції – світлини,а також репродукції плакатів. У найбільшій залі музею оформлення зроблене за принципом протиставлення того сприйняття дійсності, яке нав’язувалося радянською ідеологією, і реального життя тих часів.

 

 

Зокрема, поруч розташовані плакат про "квітучий" СРСР і "загниваючий" західний світ і фото, на якому відображене реальне життя пересічних радянських людей: жінка розвішує у кухні випрану білизну.

 

 

Також в експозиції представлено чимало світлин, які ілюструють історію Херсонської області.

 

Музей є, концепції немає

 

Оформленням музейного простору займалися викладачі і студенти кафедри дизайну Херсонського національного технічного університету.

 

 

Відомо, що обласна влада пропонувала розробити концепцію музею і зробити оформлення херсонським мистецтвознавцям і художникам, які мають успішний досвід у сфері оформлення музейного простору, але останні не забажали працювати безкоштовно, як того хотіли представники влади, які вели переговори з митцями.

 

Втім, на думку місцевих експертів, музей хоча й не може похвалитися якоюсь глибокою концепцію і більше нагадує більш-менш естетично оформлене зібрання артефактів, але виглядає досить пристойно. Мистецтвознавиця, координаторка проекту "СОУС (SOUC) – Souther Ukrainian Culture" Юлія Манукян каже, що коли вперше потрапила у Музей влади, боялася побачити щось гірше, ніж те, що там є зараз.

 

 

"Експозиція – цілком пристойна у межах того, що можна було зробити у цій ситуації. Єдина претензія у мене – до змісту екскурсій: людям просто розповідають сухі витяги з історії Херсонської області, а можна було б знайти якісь цікавинки. Наприклад, незвичайні історії з життя людей, які працювали в органах влади; оповіді про якісь екстраординарні події. Історія Херсона багата на цікаві факти", - каже Юлія Манукян.

 

Щодо перспектив херсонського Музею влади, вони зараз невизначені. У Херсонській ОДА кажуть, що наразі немає конкретних планів щодо розвитку музею. Але й закривати його не планують.