Викрадення людей, влада в "паралельному світі" й герої-волонтери: Життя в окупованому Херсоні

Люди кажуть, що загарбники вламуються в будинки й квартири херсонців, забирають з собою й увозять в невідомому напрямку учасників бойових дій на Донбасі, колишніх військовослужбовців, співробітників поліції й СБУ, членів націоналістичних політичних й громадських організацій та футбольних фанатів. Тобто викрадають людей, які потенційно можуть чинити силовий опір окупації, взяти до рук зброю. Містом ходять чутки про отримання рашистами доступу до баз даних обласного військкомату, поліції та СБУ. Кажуть й про деяких місцевих "ватників", які, можливо, "зливають" окупантам інформацію про активних проукраїнськи налаштованих херсонців, які можуть згуртувати навколо себе людей та організувати мирний супротив окупації.

 

 

Але станом на зараз відомо лише про один випадок викрадення людини, яка не має відношення до армії, поліції або спецслужб: в місті Каховка викрадено журналіста Олега Батуріна. Щоправда, він був членом місцевого громадського формування з охорони правопорядку й боротьби з мародерами. Зараз відомостей про Батуріна немає.

 

Викрадення загарбниками людей стало мало не буденщиною Херсонщини. Зокрема, такі інциденти мали місце в селищі Білозерка, де рашисти серед біла дня викрали місцевого мешканця.

 

 

 

В Херсоні загарбники теж серед біла дня викрали жінку, яка вела стрім.

 

 

Втім, поведінка загарбників в цій ситуації не дивує: вони поводять себе як загарбники, розшукуючи тих, хто потенційно може тим чи іншим чином чинити їм опір. А ось що дивує в цій ситуації, так це позиція місцевих органів влади. Вони ніби існують в якомусь паралельному світі. Ані міськрада, ані облдержадміністрація, ані облрада не зробили жодної заяви щодо викрадення людей, життя яких точно в небезпеці. Місцева влада поводить себе так, ніби цього не відбувається.

 

Херсонський міський голова Ігор Колихаєв пише в фейсбуці про заплановане на 15 березня відкриття міського Центрального ринку.

 

 

На сторінках Херсонської ОДА й Херсонської облради немає жодного натяку на жахіття, яке відбувається в Херсоні і в області. Міського голову й місьраду якось можна зрозуміти: чимало чиновників й депутатів перебувають в Херсоні, і тут ситуація дійсно – нестабільна й складна. Але ОДА й облрада існують, можна сказати, віртуально. Будівля на Площі Свободи, 1, де розташовані ці установи, захоплена "орками". Голова ОДА Геннадій Лагута й голова облради Олександр Самойленко десь переховуються, а, можливо, й перебувають за межами області.

 

Хіба що на сторінці ОДА розміщене повідомлення з рекомендацією херсонцям дистанційно блокувати "віджаті" окупантами телефони.

 

 

Відсутність заяв із засудженням викрадення людей хоча б з боку органів владі, які лишилися майже номінально, – робота на рашистську пропаганду, аргумент для неї на користь того, що "влада кинула людей".

 

Поки що херсонці в межах своїх можливостей намагаються убезпечити себе від візитів непроханих гостей.

 

 

Зокрема, встановлюють на двері під’їздів засуви, щоб ускладнити несанкціоноване проникнення в житло.

 

В Херсоні щодня відбуваються мітинги протесту проти окупації. На такому мітингу 14 березня спрацювала карма: кинута рашистами світло-шумова граната потрапила в дерево й відскочила в юрбу загарбників.

 

 

Мітингова активність в Херсоне не вщухає. Окупанти намагаються лякати людей пострілами в повітря.

 

 

Містяни вкрай роздратовані присутністю в Херсоні російських військових, ситація все більше й більше накаляється. Люди не бояться озброєних "орків". Але є небезпека, що один з таких конфліктів може закінчитися трагічно.

 

 

Тому, можливо, й херсонським лідерам думок з проукраїнською позицією варто пояснити людям, що було б краще не тикати росіянам "факи", а спробувати більш спокійно пояснювати їм те, чого вони точно не почують від Соловйова-Кисельова-Скабєєвої. Наприклад те, що вони повинні дякувати їх "Путіну, який всіх переграв" за те, що повернуться вони в країну (якщо повернуться) із пошматованоою санкціями економікою, де проблеми вже істотно відчутні й пересічним людям. Крім того, поки вони "денацифікують" Україну, їхня батьківщина перетворюється в те, у порівнянні з чим меркне будь-який вигаданий людською фантазією антиутопічний сюжет. Варто питати, чи хочуть російські військові, щоб вони самі, а також їхні сім'ї жили в такій країні, чи хочуть, щоб їхні діти були в'язнями гігантського концтабора.  

 

Важко сказати, наскільки ефектиною може бути така "виховна робота", але для мирного й беззбройного населення вона принаймні безпечніша за агресивну поведінку з озброєними й знервованими "орками".

 

Втім, непоганим виховним моментом для "орків" є й те, що херсонці мітингують щодня, дивуючи рашистів своїм вкрай негативним ставленням до "денацифікації". Мешканці за будь-якої погоди збираються на Площі Свободи, щоб виразити своє ставлення до окупації.

 

 

Мітинг в Херсоні проти рашистської окупації, 14 березня 2022 року

 

 

В інших містах й районах області людям важче проводити мітинги проти окупації, бо на периферії загабники поводять себе жорсткіше: там, на відміну від Херсона, викрадаються не лише екс-силовики, а й журналісти і громадські активісти, яких в обласному центрі поки що не чіпають.

 

Нарпиклад, в окупованому Генічеську через вкрай небезпечну ситуацію заявили про призупинення діяльності видання "Новий візит" й "Приазовська правда", редакційна політика яких була проукраїнською.

 

Але й в області теж проводяться мітинги. Нарпиклад, в місті Гола Пристань.

@piliporlik26 #голапристань#україна🇺🇦🇺🇦👍😊 ♬ оригинальный звук - Pilip Orlik

Ось мітинг, проведений мешканцями сіл Червона Поляна й Новий Гай Каховського району Херсонщини.

 

 

Про вкрай важку гуманітарну ситуацію в місті вже чимало сказано й написано.  Але рашистська пропаганда видає фейки про нібито "забезпечення Херсона усім необхідним".

 

 

Так звана "відсутність проблем із наданням допомоги" – це, мабуть, рашистська "гуманітарка", яку окупанти завзято пропонують брати. Не можна не визнати, що є містяни, які не гребують це робити, але їх – невелика купка. Інші намагаються обійтися без "допомоги" від ворога і вбивці, якою він хоче обілити свою непридатну для обілення репутацію.

 

Раша-пропагандисти кажуть, що містян кинули напризволяще. Це – ще один фейк. В Херсоні працюють волонтерські групи, які допомагають нужденним. "Штаб-квартирою" однієї з таких груп стала постраждала під час рашистського обстрілу міська школа № 24.

 

 

Працюють волонтерські групи й у містах області.

 

 

А тим часом навколо Херсона й загалом по області неспокійно: час від часу з околиць чути постріли й вибухи. Особливо часто – вночі. Напевне чимало херсонців сподіваються, що це – початок визвольної операції, яка вичистить місто від рашистів. Але поки що триває окупація.