Архіви КДБ: Як херсонські чекісти на материнській любові будували агентурну гру

"Головною героїнею" доповідної записки на ім’я начальника другого Головного управління (контррозвідка) МДБ УРСР генерал-майора Пітовранова 60-річна жителька Херсона Ольга Коссаковська стала у квітні 1950 року. Жінку через її польські зв’язки "розробляли" співробітники другого відділу УМДБ Херсонської області за справою-формуляром.

"Шапка" доповідної херсонських контррозвідників на Ольгу Коссаковську – колишню дружину польського військового генерала та матір польського "антирадянщика"

До 1916 року Ольга Коссаковська (уроджена Ісакова) мешкала в Херсоні разом з чоловіком Тадеушем (поляком за національністю) та сином Владиславом, який народився 1913-го. За три роки після появи дитини родина разом виїхала до Варшави. У 1920 році подружжя розлучилося, однак Ольга залишилася у Польщі і до Херсону повернулася лише 1946 року як реемігрантка (можна припустити, що повернулася не зовсім добровільно).

Син залишився у Варшаві. У матеріалах, зібраних чекістами, інколи фігурував під прізвищем Ковальський. Згідно з орієнтуванням відділу 2-А другого Головного Управління МДБ СРСР №2/А/51883 від 7 липня 1949 року Владислав Коссаковський-Ковальський до 1939 року мешкав у місті Цеханові Варшавського воєводства. Із початком німецької агресії проти Польщі був призваний до польської армії, потрапив у полон до німців. До 1945 року перебував у таборі військовополонених.

Відомо також, що 20 березня 1947 року, коли Польща уже опинилася під радянським впливом, Владислав подав заяву до польської урядової комісії з амністії. У ній повідомляв, що після повернення у лютому 1945 року з Німеччини до Польщі, наприкінці року знову виїжджав до Німеччини для зустрічі з батьком – генералом Коссаковським. Мета зустрічі полягала у бажанні попередити батька не повертатися до Польщі, де в цей час преса змальовувала генерала як ворога радянської армії. Владислав, однак, зазначав, що батька не зустрів й, роздобувши документи на прізвище Ковальський, у 1946 році повернувся до Польщи як репатріант.

Із матір’ю, яка перебувала у Херсоні, Владислав постійно підтримував письмовий зв'язок. У листах наполегливо запрошував повернутися до Польщі. Однак зробити це Ользі було доволі проблематично. Жінка неодноразово зверталася до знайомої, яка начебто мала можливість допомогти з виїздом, однак і гадки не мала, що її прохання переповідаються в МДБ, адже знайома була агенткою спецслужби "Майською".

Ще одна причина, з якої до Ольги була прикута увага МДБ – тісне спілкування у Херсоні з об’єктами агентурної справи "Вбивці" Анною та Миколаєм Сандуло. Коссаковська знала їх за часів проживання у Польщі.  Сандуло були родичами активіста емігрантського Національно-трудового союзу, агента іноземної розвідки Бориса Коверди.

У 1949 році до Сандуло завітав рейдований до Херсона з УМДБ Волинської області агент "Рудницький". Там познайомився з Коссаковською, яка і в нього цікавилася можливістю виїзду до Польщі. Тоді ж Анна Сандуло, яка як і Ольга, гадки не мала, що спілкується з агентом МДБ, розповіла "Рудницькому" про зміст нещодавно отриманого Коссаковською листа від сина. Із нього було зрозуміло, що Владислав належить до антирадянського підпілля (в офіційних документах МДБ вживалася назва "антидемократичне підпілля"). Не забували чекісти й про те, що колишній чоловік Ольги був генералом польської армії – другом військового міністра. А на час активної розробки Коссаковської перебував в Америці, де був активним у антирадянському польському русі.

Співробітники МДБ бачили у цьому можливість вийти на антирадянське підпілля у Польщі, а також на лінії зв’язку американської розвідки. До Ольги Коссаковської планували "підставити" агента з перспективою його виведення на територію Польщі для перехоплення можливих каналів зв’язку фігурантів справи "Вбивці" з "білоемігрантами" й іноземною розвідкою.

Для реалізації задуму херсонські чекісти прохали республіканське керівництво направити до них перевіреного агента другого Управління МДБ СРСР з числа поляків, який мав зв’язки у Варшаві. Його мали тимчасово поселити у Херсоні й познайомити з Коссаковською. За планом МДБ, після того, як між агентом і Ольгою встановляться дружні стосунки, мала початися наступна фаза операції. Агент та Ольга мали б отримати одночасно відмову у виїзді до Польщі. Однак агент мав "організувати" собі нелегальний перехід туди, чого не міг запропонувати Ользі з огляду на вік жінки. Разом із тим мав проявити готовність взяти з собою кореспонденцію для Владислава й, можливо, до знайомих об’єктів справи "Вбивці".

Для того, щоб намір агента нелегально перейти кордон із Польщею, не видався підозрілим Коссаковській, планувалося, що він обмовиться жінці про це ще на етапі налагоджування стосунків. Мовляв, йому настільки треба у Польщу, що він ладен піти на ризик у випадку відмови в офіційному виїзді.

Використання у власній агентурній грі звичайного людського бажання матері повернутися до сина в МДБ УРСР вважали бездоганним планом. Через це заступник міністра держбезпеки УРСР Данило Єсипенко звертався до всесоюзного керівництва з проханням санкціонувати ці заходи й відповідно надати кваліфікованого агента.

На жаль, інформації про те, чи був отриманий дозвіл на проведення операції та чи мала ця справа продовження, поки віднайти не вдалося.

Читайте також

Як поета Івана Манила на тугу за запорізькими степами "ловили"

Як старообрядці на Одещині намагалися вирватися з гостинних радянських лещат