Архіви КДБ: Як на Херсонщині у 1950-х роках з єговістами боролися

Релігійні течії, які не визнавали права радянської влади втручатися у їхні справи та обряди, одразу ж потрапляли у категорію, м’яко кажучи, неблагонадійних. Відповідно, здійснювався ретельний контроль за їхньою діяльністю й застосовувалися "адекватні" важелі впливу та покарання. Далі огляд кількох справ (розробок) херсонських чекістів проти релігійних груп єговістів на території області у першій половині 1950-х років.

Агентурна справа "Фанатики"

Ця справа була заведена УМДБ Херсонської області у 1950-му році на підставі донесень інформаторів "Старіка", "Мєднікова" та "Портного". Останні у донесеннях повідомили, що у селі Бобровий Кут (тепер Бериславського району) діє нелегальна секта єговістів, а її учасники проводять значну антирадянську роботу. "Старік" також повідомив, що керівництво цією групою єговістів здійснюється із західних областей України через місцевого жителя Доцина, який періодично їздить на Захід. Він же був відповідальний за те, що його однодумці категорично відмовлялися голосувати на виборах 1950 року до місцевих рад та у лютому 1951-го до Верховної Ради УРСР. І, звичайно ж, хлопці-єговісти призовного віку відмовлялися йти служити до Радянської армії, аргументуючи це своїми релігійними поглядами.

В рамках заведеної агентурної справи у розробку були взяті дев'ятеро осіб – уродженців Чернівецької області: працівник Туркумського маслозаводу Іван Доцин, працівники маслозаводу села Бобровий Кут Яків Яковаш, Іван Якубенко, Василь Прокопишин та Арсентій Радецький, місцеві колгоспники Степан Романовський, Петро Забуряний, Василь Лосий та Іван Кушнір.

Первинні агентурні матеріали свідчили, що об’єкти розробки долучилися до єговістів під час німецької окупації, коли проживали за місцем народження у Чернівецькій області. У 1949-му вони прибули на Херсонщину й продовжили свою релігійну діяльність. Для збирання інформації й активізації розробки було залучено інформатора "Дємєнтьєва" й ретельно вивчалися зв’язки єговістів для вербування серед них агента.

Агентурна справа "Короєди"

Ця справа була заведена п'ятим відділом УМДБ Херсонської області на підставі даних, отриманих про групу переселенців із Рівненської області, які у 1949 році приїхали до села Каланчак (тепер у Скадовському районі) й здійснювали антирадянську діяльність. Інформацію про переселенців надавали інформатори "Владіміров", "Клюєв", "Сичов" та "Лаврович". Тут, звичайно, було й створення сектантської єговістської групи, й обробка колгоспників у релігійному антирадянському дусі, залучення до секти молоді й критика заходів радянської влади тощо. В принципі, нічого нового як для доповідей про представників цієї релігійної течії.

За справою "Короєди" у розробку були взяті шестеро переселенців: Трофім Годунко, Олексій Шиловець, Тіхон Алєксєєвєц, Логвін Антонюк та Іван Годунко. Про Годунка, який вважався лідером групи, та Шиловця доповідали також, що вони тривалий час мешкали в Аргентині (очевидно, були там на заробітках у міжвоєнний час). Звідси й нові антирадянські прояви: вихваляння життя в Америці й загалом схвальні відгуки про життя у капіталістичному світі, у порівнянні з СРСР. А дружина Годунка, Харитина, ще й розповідала серед колгоспниць про неминучість війни між Радянським Союзом та країнами Заходу. Такі тези, які в ті роки активно поширювали й представники націоналістичного підпілля, очевидно у жінки нуртували у душі також від інформації, отриманої від членів ОУН. Співробітники МДБ зазначали у своїх доповідних документах, що батько Харитини був керівником боївки, мав псевдо "Щупак" й загинув у бою з оперативно-чекістською групою МДБ. Попри це, основний акцент в рамках заведеної агентурної справи робився все ж на діяльність релігійної групи. Про зв’язки з націоналістичним підпіллям, принаймні станом на початок 1951 року, мова не йшла.

Агентурна справа "Довгоносики"

У серпні 1950 року до співробітників херсонського МДБ надійшла інформація й про релігійну групу єговістів у тогочасному Великолепетиському районі. Там у селі Миколаївка (тепер Каховського району) переселенцем з сучасної Івано-Франківської області Миколою Шпильчиним була створена релігійна група, до складу якої залучені також переселенці із західних областей. Інформатори "Делєбєл", "Мартинова" та "Хілінскій" повідомляли оперативникам МДБ, за великим рахунком, дані, що були аналогічними до вищевказаних справ. Те саме ж стосувалося й відношення до виборів у місцеві ради та Верховну, обробку молоді та відношення до військової служби.

В цьому випадку органи держбезпеки не чекали й не проводили довготривалої агентурної розробки. За сукупністю фактів були заарештовані п’ятеро найбільш активних єговістів Микола Шпильчин, Михайло Шпилей, Василь Шпильчин, Василь Попович та Михайло Дяків. На допитах заарештовані підтвердили висунуті їм обвинувачення, а керівником релігійної групи у селі назвали Анастасію Шпильчин – матір заарештованого Миколи. Ці ж дані підтвердила й "Мартинова".

Свідчення заарештованих хлопців, інформація від секретних співробітників та власні напрацювання оперативників були покладені в основу нової агентурної справи, що отримала назву "Довгоносики". Головними фігурантами розробки стала сама Анастасія Шпильчин та наближені до неї працівники колгоспу "Перемога" Степанида Шпильчина, Параска Шпильчина, Катерина Попович, Федір Шикор та Павлина Шумей. Головним напрямком розробки було визначено документування усіх антирадянських проявів об’єктів, а також виявлення їх зв’язків з іншими групами єговістів по території УРСР. Заарештовані ж хлопці були засуджені Херсонським обласним судом до різних термінів (10, 20 та 25 років) таборів.

Продовження цієї історії знаходимо в одному зі звітів літа 1952 року, де зазначалося, що у липні були заарештовані 12 осіб, серед яких слюсар заводу "Склотара" Василь Бунга, Анастасія Шпильчина, колгоспниця Катерина Попович, колгоспник Лаврентій Пих та Надія Дзундзо. Під час арештів були проведені обшуки, внаслідок чого виявлені й забрані журнали "Сторожова башта" (61 екземпляр), "Інформатор" (12 екземплярів) та різні брошури й книги закордонного видання (всього 170 штук) та зашифроване листування.

Саме Василь Бунга, за даними чекістів, був керівником єговістського підпілля на Херсонщині й саме він призначав керівників груп, зокрема й згадувану Анастасію Шпильчину. Судячи з опису діяльності, наведеного у доповідних МДБ, вони розробляли єговістів не просто як членів релігійної групи, але як антирадянське організоване підпілля. Відповідно, й термінологія тут вживалася характерна. Очевидно, що й покарання надалі чекало заарештованих "традиційне" для подібних обвинувачень – багаторічне ув’язнення у таборах.

Читайте також:

Архіви КДБ: Чекістські "полювання" на Запоріжжі у лютому 1948-го

Архіви КДБ: Як на Одещині відловлювали авторів антирадянських листівок

Архіви КДБ: Як чекістська "Хвиля" з Чорноморського узбережжя "змивала" народи