Мову формують носії: Чи треба захищати херсонську школярку від нового правопису

Наприкінці січня Окружний адміністративний суд Києва (ОАСК) скасував постанову Кабінету міністрів, якою 2019 року була ухвалена нова редакція українського правопису. На постанову позивалася херсонська школярка Юлія Піргас, обґрунтовуючи це труднощами зі складанням ЗНО, які може спричинити новий правопис.

Дієві особи "мовного конфлікту"  

У багатьох повідомленнях про цю справу позивачкою називають тільки школярку. І саме на цьому етапі починаються маніпуляції. Бо, як йдеться у повідомленні пресслужби ОАСК, позивачів – двоє, і другий – ГО "Правова держава". На присутність цього позивача вказують у публікаціях про резонансну справу далеко не усі ЗМІ. Хоча "Правова держава" та її очільник – адвокат Ростислав Кравець не позбавлені цікавості. Адже за даними Громадського, "Кравець також фігурує на плівках з кабінету голови ОАСК Павла Вовка, де його ГО використовують для подачі позовів та заяв, у яких зацікавлений сам Вовк".

На цьому тлі не може не виникнути питання, а чи не мав місця факт використання школярки для досягнення певних цілей, зокрема – й медійних. Бо дванадцятирічна позивачка (через неповноліття дівчини в її інтересах діяла мати) – дуже вигідний ньюзмейкер. І написали про подію не тільки українські видання, але й російські, а також видання, зареєстровані в Україні, але такі, що працюють на користь країни-агресора.

Інтереси Юлії в суді представляв херсонський адвокат Дмитро Ільченко –родич дівчини. Але відомий він тим, що є одним з захисників  екс-голови Херсонської облради Владислава Мангера у справі про замовний напад на Катерину Гандзюк.

Усі ці "дрібнички" вже змушують бачити у справі не лише лінгвістичне підґрунтя. Але якщо про них "забути", чи є аргументи, позивачів й адвоката обґрунтованими. Із цим питанням журналіст Depo.Херсон звернувся до експертів, для яких мова є предметом вивчення та робочим інструментом: першого проректора Херсонського державного університету, професора кафедри слов'янської філології і світової літератури Сергія Омельчука та відомого поета з Херсонщини, лауреата Державної премії України у галузі літератури та мистецтва Анатолія Кичинського.

"Ухваленню Урядом цього рішення передувала десятилітня робота"

Сергій Омельчук – перший проректор Херсонського державного університету, доктор педагогічних наук, професор кафедри слов'янської філології і світової літератури імені професора О. Мішукова, голова науково-технічної ради університету, дійсний член Української академії акмеології, член Всеукраїнської асоціації викладачів української мови і літератури, відмінник освіти України, заслужений діяч науки і техніки України.

За словами Омельчука, твердження адвоката Дмитра Ільченка, що новий український правопис нібито є "викривленням української мови на користь регіональних діалектів" безпідставне. "Український правопис є офіційним документом, який відображає літературні норми сучасної української мови. А регіональні діалекти, просторічна мова, суржикова мова, тощо перебувають поза межами будь-якого правопису. Тому незалежно від того, про який український правопис ми говоримо (у редакції 2019 року, або у редакції 1993 року, або про видання інших років), вони всі є такими, що відповідають основним літературним нормам на двох рівнях – орфографічному і пунктуаційному", – каже науковець.

Не згоден науковець і з тим, що новий правопис може утруднити процес складання школярами ЗНО, як про це каже юна позивачка. Омельчук зазначає, що це питання вже врегульоване, і випускники не матимуть проблем: "Є наказ Міністерства освіти і науки України від 29 липня 2019 року № 1033, де чітко прописана така позиція: нові норми, внесені у правопис, протягом наступних п'яти років не будуть враховуватися під час складання зовнішнього незалежного оцінювання". Зокрема, у пункті 9 цього наказу зазначено: "Українському центру оцінювання якості освіти впродовж п’яти років у завданнях зовнішнього незалежного оцінювання використовувати норми Українського правопису, які не зазнали змін".

Утім, Омельчук зазначив, що говорити про те, що у 2019 році запроваджено саме новий український правопис, м'яко кажучи, не дуже правильно: "Постанова Кабінету Міністрів України справді затверджує й регулює певні питання українського правопису. І у постанові йдеться про те, що має бути затверджений український правопис 2019 року у новій редакції. Але це – не новий український правопис. Такого поняття взагалі не існує. Є український правопис, який містить окремі елементи, пов'язані із доповненням орфографічних і пунктуаційних норм. І ще подаються варіантні норми. Їх, звичайно, більше, ніж це існувало в попередніх виданнях".

Також здивувало Сергія Омельчука твердження Дмитра Ільченко, що буцімто зміни у новий правопис вносилися поспіхом, "на колінці". "Моменту ухвалення Кабінетом Міністрів цього рішення передувала десятилітня робота відповідних комісій, робочих груп. Над цим питанням працювали і наукові інституції, зокрема, Інститут української мови НАН України, Інститут мовознавства імені Олександра Потебні НАН України, були залучені провідні вчені й із закладів вищої освіти. Кожна зміна і кожне доповнення, які увійшли до редакції українського правопису 2019 року, обговорювалися і приймалися рішеннями фахових комісій шляхом голосування. І ще однією прикметною рисою є те, офіційному введенню в дію українського правопису передував процес громадського обговорення", – каже Омельчук.

"Тут – не про мову, а про політику"

Анатолій Кичинський – український поет і художник, лауреат Шевченківської премії за 2006 рік. Перший керівник Херсонського товариства української мови ім. Т. Шевченка (1989–1990 роки). Член Національної спілки письменників України, Асоціації українських письменників та почесний член Національної спілки художників України. Лауреат низки літературних та літературно-мистецьких  премій.  

Відомий на Херсонщині і далеко за її межами поет Кичинський вважає, що рішення Окружного адміністративного суду – політичний документ, який не має жодного стосунку до функціонування мови."Питаннями функціонування і розвитку мови не повинні опікуватися ані політичні інституції, ані судові. Цими питаннями мають займатися виключно мовознавці. Я сумніваюся, що адвокати і судді здатні на належному рівні розібратися у суто спеціалізованих питаннях. Мова – це живий організм. Регулювати її судовими рішеннями – маразм", – каже Кичинський.

Літератор зазначає, що і йому не подобаються деякі нововведення в новій редакції українського правопису, але він не має наміру звертатися до суду і вимагати, щоб через його особисті симпатії чи антипатії скасували усі норми. "Будь-яка мова розвивається шляхом її вживання, мову формують носії. Щодо української мови, то держава має робити усе для того, щоб кількість носіїв української мови збільшувалася. І тоді будуть самі собою врегульовуватися питання щодо тих чи інших слів", – говорить поет.

Загалом митець позитивно оцінює більшість інновацій останнього часу, які стосуються розвитку української мови, зокрема, закон про її функціонування, статті якого поступово набувають чинності.  "Це – ніяким чином не "насильницька українізація", як дехто стверджує, а деокупація нашої країни. Російська мова насаджувалася у неприродній спосіб і була елементом підкорення народу. І для мене люди, які зараз кажуть про "насильницьку українізацію" і "права рускаязичних украінцев" – вороги, які живуть зі мною в одній країні. До речі, про які порушення прав людини можна говорити? Є певні норми щодо вживання державної мові, як і у багатьох інших країнах, не більше того", – підсумовує Качинський.

Що ж до скандального рішення ОАСК, поки воно не набрало законної сили, український правопис, затверджений у 2019 році, залишається чинним. У Міністерстві юстиції України кажуть, що подаватимуть апеляцію на рішення суду.

Читайте також

Просити і вимагати не довелося: Як у Запоріжжі розгортається лагідна українізація

Незбагнена Соборність і переписування підручників: Як вшановували й чим паплюжили українську історію в січні