Від панка-наркомана до бойовика: Ким є херсонський сепаратист, якого відправили за ґрати

24 листопада прес-служба СБУ повідомила, що у Херсоні суд оголосив вирок колишньому місцевому журналісту, який став пропагандистом та бойовиком "ДНР". Чоловік повністю визнав свою провину та отримав 5 років позбавлення волі. Новина трохи "прогуділа" в соцмережах, передусім завдяки фото "апалченца" з набурмосеним котом, "прикрашеним" стрічкою-колорадкою (коту, судячи з фото, люто за це соромно, – Ред.), проте особливого розголосу не набула. Портал Depo.Запоріжжя вирішив, все ж таки, не спускати подію "на гальмах" та дізнатися, ким є засуджений.

СБУ імені фігуранта не повідомляє, але за допомогою судового реєстру його вдалося дізнатися: Юрій Ковальчук. Це, посилаючись на родичів засудженого, підтверджують і сепаратистські сайти, зокрема ті, для яких той писав.

Юрію Ковальчуку 34 роки, він з Нової Каховки Херсонської області. Неодружений, має неповнолітню дитину (судячи з фото – сина). ЗМІ Херсонщини пишуть, що його співмешканкою була Анна Павлова – новокаховська проросійська журналістка, яка нині живе у Москві.

Вчився Ковальчук у Херсонському державному університеті – спочатку на факультеті іноземної філології, потім на художньо-педагогічному. "Алкаш, наркоман та дов…б, якщо коротко", - таку характеристику дає йому земляк, який пам'ятає його зі студентських років.

Ковальчук любить поезію з наркоманською лексикою

Херсонські неформали у ті часи знали майбутнього бойовика як панка на прізвисько "Шкілєт". У "Фейсбуці" Ковальчук вже у наш час неодноразово називав себе "старим панком".

Коли саме і за яких обставин думками херсонця заволоділи ідеї "русского міра", достеменно невідомо. Скласти уяву про його світогляд у останні роки можна, переглянувши профіль у "Фейсбуці". Стає зрозумілим: ми маємо справу не з якимось аморфним "антифашизмом", а з українофобією у клінічній стадії. Це у статтях Ковальчук пише про "хунту" та "нацистів", а у соцмережах він більш відвертий: ворог – це "хохли" (хто при цьому він сам – питання риторичне). Заклики валити цих самих "хохлів" чергуються з примітивними, рівня "Однокласників", жартами про газ та сало.

За словами Ковальчука, в журналістику він пішов з 19 років - "працював у різних виданнях Херсона, Миколаєва, Запоріжжя, Києва". Його публікації можна знайти, зокрема, на миколаївському сепаратистському сайті "Набат", який був закритий зусиллями СБУ в 2014 році (головред Костянтин Тістол тоді втік спочатку до Криму, а потім до Росії). З часом Ковальчук створив і власне інтнернет-ЗМІ – "Время Че" переважно з новинами Каховки. Назва порталу – це натяк на любов засновника до постаті Че Гевари. Домен, що характерно, був російський.

У мережі можна знайти і резюме Ковальчука в якості фрілансера – пропонував студентам реферати, курсові та дипломні роботи на замовлення. Невідомо, чи знаходилися клієнти, але ті тексти, які він завантажив у якості портфоліо, є жахливими і стилістично, і орфографічно.

"Я ненавиджу українізаторів і націоналістів-бандерівців... Мене переповнювало бажання кришити їх в труху", - так в одному з інтерв'ю "Шкілєт" згадує весну 2014-го.

До березня того року Ковальчук лежав у лікарні з поламаною ногою. Після одужання одразу приєднався до місцевого сепаратистського руху. Але у сепаратистах Херсонщини чоловіка дратувала "відсутність рішучості" – він був переконаний, що треба негайно захоплювати склади зі зброєю. Коли його ніхто не послухав, вирішив їхати туди, де вже було "гаряче". З рідної Нової Каховки він спочатку вирушив до вже окупованого Криму. А потім, у травні – на Донбас.

У Донецьку Ковальчуку, за його власним зізнанням, не сподобалось – забагато інтриг. До Стрєлкова-Гіркіна у Слов'янськ без досвіду не брали. Тому він вирушив "кришити українізаторів" до Краматорська – записався бійцем "батальйону Краматорської мотопіхоти" під командування "телезірки" сепаратистів "Бабая". Стояв на блокпосту, будував укріплення, був поранений.

На початку липня 2014-го терористи здали Краматорськ, а Бабай, з якого встигли зробити "символ стійкості ополченців", назавжди втік до рідної Росії. Ковальчук розчарувався, впав у депресію і поїхав відпочивати та лікуватися до Криму.

З окупованого півострова бойовик вирушив у Донецьк – невдовзі після того, як місто залишив Гіркін.

Там екс-херсонець спочатку працював кореспондентом телеканалу "Новоросія", але з часом вдруге взяв до рук зброю. Цього разу "воював" в складі батальйону "Сомалі" на чолі з іншим розпіареним російськими журналістами ватажком "Гіві". Паралельно ще з весни 2014-го він писав для російських пропагандистських сайтів – зокрема "Політнавігатора" та "Русской правди".

На допиті в СБУ Ковальчук розповідає про зустрічі з московським куратором та радником Азарова

У травні 2015-го, отримавши ще одне поранення і контузію та втомившись від війни, Ковальчук вирішує "повернутися до нормального життя". На рідну Херсонщину, зрозуміло, шлях був закритий – бойовик-пропагандист перебував у розшуку і навіть "засвітився" на білбордах у Новій Каховці.

Оголошення в розшук викликало в терориста та його друзів сміх

З побитого війною Донбасу (що став таким завдяки таким як він) "Шкілєт" переїжджає до Москви, де продовжує працювати пропагандистом. У "народних республіках" він з'являвся під час нетривалих відряджень (хоча один із сепаратистських сайтів стверджує, що Ковальчук встиг стати "громадянином ЛНР").

Судячи з "Фейсбуку", луганський вояж наприкінці 2016 року склався не найкращим чином – новоспечений москвич писав, що більше в "республіку" не повернеться.

Взагалі на сторінці Ковальчука цього періоду панують зневіра та скепсис щодо подальшої долі "Новоросії". У тому, як все склалося, він звинувачує і Стрєлкова-Гіркіна, і Захарченка з Плотницьким, і кремлівських кураторів.

Але при цьому продовжує вірити і в "Херсонську республіку", і у "всю Україну в складі Росії". Ще й погрожує журналістам з рідного міста повернутися та їх перевішати.

У червні 2017 року Ковальчук на сторінці просить друзів про молитви та замовляння. Деталей не повідомляє, але вже зараз ми знаємо: він зібрався на рідну Херсонщину. Не вішати журналістів, як обіцяв, а провідати стареньку матір.

Замовляння не спрацювали: колишнього бойовика схопили прикордонники та передали в СБУ.

Кажуть, це погана прикмета для сепаратистів - спільне фото з Гремом Філіпсом

Особливо напружуватись, аби "нарити" щось про затриманого, слідчим не довелося: він нічого не приховував та нарозповідав достатньо. Тому справа просувалася доволі швидко – вже 16 листопада у Херсонському міському суді був оголошений вирок. Ковальчук співпрацював зі слідством, пішов на угоду з судом та повністю визнав свою провину. Це й дозволило йому отримати відносно м'яке покарання – 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Доля знечещеного ним кота невідома...