Архіви КДБ: Як на Херсонщині "спалили" "Майскую", наполохали "Міронова" та інші провали агентурної роботи

Доповідна записка щодо результатів перевірки практичної участі керівництва УКДБ Херсонської області в агентурній роботі та справах оперативного обліку була направлена на ім’я Голови КДБ при Раді Міністрів УРСР генерал-майора Віталія Нікітченка 23 серпня 1956 року. Підписано доповідну було заступником начальника інспекції КДБ підполковником Богдановим та старшими інспекторами підполковником Запопадьком та майор Купцовим.

Інспекційна перевірка херсонських чекістів була санкціонована на "найвищому рівні", в республіканському КДБ. Перевіряли обласне Управлінні, відділи 2 (внутрішня безпека та контррозвідка), 4 (боротьба з антирадянськими елементами) й 5 (економічна безпека), а також апарат уповноваженого КДБ у Каховці, де у штаті перебував 51 співробітник, з яких – 15 керівного складу, від начальника відділення й вище.

Херсонська область була прикордонною, а також мала на своїй території низку стратегічних підприємств. Відповідно, оперативна обстановка вимагала чіткої й безперебійної роботи з наповнення агентурного апарату та формування мережі інформаторів. Інспектори навіть зауважили, що в цьому питання херсонські чекісти мали певні успіхи: у першій половині 1956 року вдалося завербувати 108 агентів, шість резидентів, організувати 15 явочних квартир. Також за звітний час херсонські чекісти завели вісім справ-формулярів та 11 справ попередньої оперативної перевірки. Крім того, їм вдалося розшукати 10 осіб, які вважалися державними злочинцями, з них діяльність п’ятьох уже була задокументована, ще на двох – надані матеріали до прокуратури для отримання санкції на арешт.

Попри це, в цілому робота Херсонського УКДБ визнавалася недостатньою. "Організаційна роль керівного складу у всій діяльності оперативних співробітників й практична участь його у вирішенні чекістських задач знаходяться на вкрай низькому рівні", – констатувалася у доповідній.

Інспектори нарікали на слабкий інтерес керівництва УКДБ, серед якого була значна кількість досвідчених оперативників, до здійснення оперативної роботи. Зустрічі з агентурою, якщо й відбувалися, то лише в Херсоні й мали лише контрольний характер. Зокрема, з 108 завербованих агентів саме керівники місцевого КДБ завербували лише п’ятьох. Та й "якісно" ці нові агенти нічим не відрізнялися від тих, кого залучали до роботи низові співробітники.

Інспектори з’ясували, що керівник обласного управління Логвиненко та його заступник Яриловець протягом двох попередніх років не займалися вербуванням і не мали агентури на зв’язку. На контрольних явках у підлеглих майже не бували, та й взагалі мало цікавилися проблемами агентурної роботи.

Керівник обласного управління Леонід Логвиненко

Аналогічною була ситуація і з іншими керівниками з обласного управління. Інспектори зауважували, що така ситуація впливала на роботу рядових оперативників.

Як приклад був наведений випадок із оперуповноваженим четвертого відділу Назаренком, який в травні 1956-го відправив утримувача конспіративної квартири "Азовського", щоб він викликав агентку "Майскую". Останній не вигадав нічого кращого, як прийти до агентки додому. Цим викликав підозру її співмешканця. Чоловік простежив за коханою і заявився на конспіративну квартиру, коли вона була там разом із оперативником. "Майская" отримала величезний сімейний скандал.

Інспекторів здивував не лише цей провал, скільки те, що ніяких висновків після цього інциденту зроблено не було. У тій самій "конспіративній" квартирі й далі приймали агентуру, серед якої була і "Майская".

Ще більше "відзначився" оперативник четвертого відділу Єрмошин. Спілкуючись із новим завербованим агентом "Міроновим", бовкнув тому про розстріл його брата за націоналізм. Про цю обставину агент не знав, очевидно думаючи, що брат відбуває покарання десь у таборах. Як писали інспектори, й знати не мав. Тож не дивно, що агентурної роботи "Міронов" після цього не проводив й від зустрічей всіляко ухилявся.

Цікаво, що подібні "гріхи" за Єрмошиним спостерігалися й раніше. На-гора спливли факти про фальсифікації справ ще у другій половині 1940-х, коли до відома прокурора не доводили результати експертиз тощо. Та й в цілому, дисциплінарних стягнень в оперативника було багато. На думку інспекторів, цього співробітника треба було відсторонити від оперативно-агентурної роботи.

Вистачало претензій і до співробітників, які відповідали за організацію та контроль агентурно-оперативної діяльності. Серед них – заступник начальника другого  відділу Заікін. У нього на зв’язку перебували два агенти, але з ними він бачився врай рідко. Справа на реемігранта Звєгінцева, підозрюваного у належності до розвідки однієї з капіталістичних країн, яку Заікін мав розробляти, м’яко кажучи, "зависла". Вказівка республіканського Комітету щодо активізації цієї розробки пройшла повз вуха, а план оперативних заходів було подано із запізненням на півроку.

Окрім того, 47 агентів другого відділу обласного управління часто "існували самі по собі". Попри те, що для зустрічей із ними мали бути організовані конспіративні квартири, рандеву часто відбувалися, де прийдеться, зокрема й на вулиці. Та попри на таку недбалість у роботі, Заікін регулярно позитивно атестувався керівництвом обласного УКДБ й отримав найкращі рекомендації для вступу на заочне відділення Вищої школи КДБ.

Не звертали керівники херсонських чекістів належної уваги й на організацію агентурної роботи закордоном. У висновках інспекторів йдеться, що вербування агентури для цього напрямку лягло на плечі молодих і недосвідчених оперативників. Багато сигналів від вже завербованих агентів або потенційних інформаторів про можливі прояви іноземних розвідок на території обласного центру не викликали належної зацікавленості, інколи – просто ігнорувалися.

Загалом, висновок інспекції був досить суворим: "результати перевірки показують, що керівний склад Херсонського управління КДБ, з точки зору його практичної участі у агентурній роботі, виявився не на висоті свого становища, з терпінням відноситься до наявних недоліків й не проявляє рішучості в організації активної контр розвідувальної роботи".

Результати були донесені до відома Першого секретаря Херсонського обкому компартії Єлістратова. З керівним складом обласного УКДБ було проведено оперативну нараду, де розбиралися усі ці ганебні факти й обговорювалися шляхи їх подолання. Та, очевидно, кадрових рішень на найвищому обласному рівні ухвалено з цього приводу не було, позаяк начальник обласного УКДБ Логвиненко залишився на посаді. Й керував обласним управлінням до 1970-го року, після чого очолив КДБ у Криму, отримавши звання генерал-майора.

Читайте також

Хто виконував "юдину" роботу на Херсонщині на початку 1950-х

Як пиятики та невігластво просували запорізьких "чекістів" по службі

Якою була армія таємних співробітників і за ким нишпорила на Миколаївщині