Архіви КДБ: Кого з українських націоналістів тримали "на олівці" на Херсонщині 1951-го

Процеси перекроювання кордонів між СРСР і Польщею після закінчення німецько-радянської війни супроводжувалися масовими переселеннями місцевих українців на територію УРСР, зокрема в південні області. Сама система в Радянському Союзі була побудована таким чином, що без контролю спецслужб такі процеси і люди, які в них опинилися, не обходилися.

Співробітники МДБ регулярно відстежували й прискіпливо вивчали біографії переселенців, відшукуючи серед них реальних та потенційних ворогів радянської влади. Чільне місце серед таких посідали учасники українського націоналістичного руху, в першу чергу – члени ОУН та бійці УПА. Інформація, зібрана не в останню чергу оперативним шляхом, систематизувалася й лягала на стіл республіканського керівництва органів держбезпеки. Завдяки їй маємо змогу дізнатися про українських націоналістів, які оселилися наприкінці 1940-х – початку 1950-х у Херсонській області.    

Отже, на початку березня 1951 року з Херсонщини до "центру" був направлений черговий звіт МДБ. У ньому згадувалися й актуальні розробки переселенців. Зокрема, у колгоспі "Партизан" Каланчацького району проживав Трохим Пушич, який у 1944-1947 роках перебував у боївці ОУН, був причетний до атентату проти голови сільради та дільничного міліціонера. Агентура, якою оточили переселенця, звітувала, що вже у Херсонській області Пушич проводив антирадянську агітацію та позитивно відгукувався про українських націоналістів. Для того, щоб назбирати достатньо інформації для арешту переселенця як члена ОУН та агента американської розвідки (був і такий пункт у його розробці), до справи були залучені інформатори "Гаврилов", "Геннадій" та "Лавров".

У Каховському районі проживав уродженець Рівненщини Федір Троханенко, який у 1941-1943 роках служив у поліції. Потім був затриманий ковпаківцями й переданий до підрозділу Червоної армії. Звідти втік і повернувся додому. Із 1944-го допомагав повстанському відділу "Сивача" й виконував різні доручення. Із підпіллям ОУН співпрацювали також батько та сестра Троханенка. У Херсонській області розробку переселенця вів інформатор "Гаврило", який мав завдання з’ясувати ступінь належності об’єкта до підпілля ОУН.

Ще один уродженець Рівненщини Михайло Квітко під час німецької окупації перебував у повстанській армії. У 1944-му був мобілізований до Червоної армії, однак втік і знову опинився в УПА. У 1945-му легалізувався, влаштувався на роботу до будівельного тресту у Рівному. Однак не уникнув радянської Феміди, був засуджений, хоч і не за політичною статтею, а за прогул. Після відбуття присуду виїхав до Херсонської області. Тут часто їздив по селах, де мешкали переселенці, чим і привернув увагу чекістів.

Уродженець Івано-Франківської області Павло Петрик під час німецької окупації працював у поліції. У 1944-1945 роках був у повстанській армії, мав псевдо "Хорт". Вийшов з повинною до радянських органів влади, однак до самого виїзду у Херсонську область підтримував зв’язки з підпіллям ОУН. Для розробки Петрика на Херсонщині було направлено інформатора "Лісного", завербованого серед переселенців.

Також "на олівці" у чекістів перебували уродженці Івано-Франківщини Михайло Дзундзе та Василь Мудрик. Перший підтримував зв’язки із переселенцями, які підозрювалися МДБ у належності до ОУН. Другий – належав до ОУН у рідних теренах і допомагав збройному підпіллю. На Херсонщині від нього чули різні антирадянські вислови, а також погрози на адресу колгоспних активістів.

Ще одна тогочасна розробка чекістів на Херсонщині не мала стосунку до діяльності українських націоналістів. Однак, доцільно звернути на неї увагу. Отже, "на олівець" потрапив уродженець Люблінського воєводства 50-річний Прокіп Тонецький. Агентура доносила, що він за Польщі мав міцне господарство. У 1926-му разом з другом Дмитром Сальвієм виїхали на заробітки до США. До 1933-го мешкав у Чикаго. Спершу Прокіп працював на військовому заводі, а пізніше придбав вантажівку й саме на ній заробляв на життя. Зрештою, у 1938 році повернувся до Польщі. За даними агентури, пояснював повернення загрозою втрати господарства. До 1945-го мешкав й працював у господарстві, а потім вимушено опинився в Херсонській області.

Йому, очевидно, було з чим порівнювати радянський, перш за все – колгоспний, побут. І загалом життя у Польщі, США та Радянському Союзі. Порівняннями Тонецький ділився з оточуючим. Інформатор органів держбезпеки "Літовець" занотував собі й доповів кураторам наступні слова переселенця: "Радянська влада більше приділяє уваги питанню озброєння, а не питанню покращення життя людей. <…> У майбутній війні Радянського Союзу з Америкою переможе Америка. <…> Війну з Кореєю американці давно б закінчили, але вони хочуть втягнути СРСР та Китай" тощо.

Тому ж "Літовцю" доручили подальшу розробку Тонецького. На "допомогу" інформаторові чекісти підбирали ще одного кандидата для вербування й введення у справу. У МДБ, очевидно, не могли уявити, що Тонецький висловлював особисті думки. Тож шукали у цьому сліди діяльності іноземних спецслужб. В одній з доповідних щодо переселенця зазначали: "уточнюємо обставини повернення Тонецького з Америки, вивчаємо причини його виїзду до СРСР".

Читайте також

Хто "стукотів" в органи на херсонську інтелігенцію

Як херсонські чекісти два роки ганялися за оунівцем Супруном

Як на Херсонщині оточували нишпорками переселенців з Рівненщини